Сприйняття являє собою необхідну передумову для аналізу та пізнання навколишнього миру, а також регулювання та контролю поведінки; крім того, сприйняття впливає на почуття і настрої (див. Lindsey & Norman, 1981). Опції сприйняття можна класифікувати щодо їх модальності і складності, при цьому варто враховувати, що складні функції (приміром, зорове впізнавання) хоча й припускають наявність інтактних елементарних функцій (наприклад, гострота зору, кольорово-форморазліченіе і), але не можуть бути пояснені ними в достатній мірою і тим самим являють собою самостійні функції більш високого рівня. Сприйняття припускає наявність і інших, самих різних видів психічних функцій, наприклад увагу та мотивацію до одержання інформації (цікавість). Таку ж важливу роль відіграє здатність до довготривалого зберігання сприйнятого у пам'яті; без цієї здатності було б немислимим, наприклад, пізнавання людей чи предметів та формування досвіду як основи регулювання поведінки. З іншого боку, «якість» змісту нашої пам `яті залежить від якості переробки та кодування інформації. Регулювання моторики також здійснюється значною мірою за допомогою різних функцій сприйняття. Нарешті саме сприйняття дає людині підстави, що дозволяють йому вважати своє самопочуття гарним: сприйняте часто викликає в додаткові відчуття ЦНС, створює певний настрій і надає на нього своє вплив, при цьому так звані афективні компоненти самі можуть виступати в ролі інформації. Таким чином, порушення сприйняття можуть (опосередковано) призводити до порушення інших когнітивних функцій (приміром, пам'яті і планування) або призводити до зміни почуттів і настрою.

Таблиця 26.1.1. Огляд найважливіших елементарних і складних функцій сприйняття в різних модальності